мені ні розпуста, ні скромність не личить

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  хто  спати  не  дасть  спокійно.
Я  з  тих,  хто  завжди  сміється  в  обличчя.
Я  з  тих,  біля  кого  не  дихаєш  рівно,
Мені  ні  розпуста,  ні  скромність  не  личить.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  що  під  ребрами,  там,  міцно-міцно,
І  в  кожному  сні  з  нереальним  вогнем.
Я  з  тих,  хто  завжди  обійматиме  ніжно
Із  навіть  уввігнаним  в  серці  ножем.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  кого  бачиш  у  всіх  перехожих.
Підкосяться  ноги.  Сповільниться  крок.
І  ти  вже  не  зможеш,  і  ти  вже  не  схочеш
Нічиїх  обіймів,  нічиїх  зірок.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  що  доводять  до  приступів  люті.
А  потім  дарують  політ  і  екстаз.
Солодкими  краплями  меду  в  грудях.
Полином  гірким  кожен  раз.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  що  любитимуть  аж  до  останку.
Я  з  тих,  кому  всі  таємниці  вночі
Без  масок,  брехні  і  прикраси  розкажуть.
А  потім  залишать  напам'ять  дощі.
____
Я  з  тих,  хто  в  душі.  І  кого  пам'ятають.
Якби  ж  бути  з  тих,  кого  не  відпускають..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829167
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2019
автор: blackberry_poems