Холодно. Душа моя болить,
Скрипкою заплакала весна,
Зафіксуємо у мозку мить,
Як у дім постукала війна.
Ми гадали, що вона далеко,
Є бідою прожитих століть,
На сторінках книг, старому фото,
А вона за вікнмами стоїть.
У моменті порвано життя,
Розмежовано – на до і після,
Поділили вічні почуття,
І затихла розпочата пісня.
Ми війну у гості не просили,
Але винні, що вона прийшла.
Не уміли берегти важливе,
Залишили душі без тепла.
Нас сусідська заздрість поділила,
Всім подарувала ярлики.
В мозку метастази утворила,
Отруїла душі на віки.
Весна сльози свої не ховала,
Але тихо підказала нам,
Щоби за вікном війна не стала,
Менше довіряйте ярликам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829244
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2019
автор: ihor_fediv