Нажаль не двадцять маю літ
Буває хочеться мені
Зібрати давніх вело-друзів
І посидіти при вогні
Костра у річки, в лісі, лузі.
А краще взять велосипед
І полетіти в світ за гори,
І мчатись, мчатись у перед
В невидимі земні простори.
Й відчути юності той пил,
З роками вже таки забутий,
І від їзди набратись сил,
Та все турботами прикутий.
А пам’ятаю, як колись
Гірські вітри ми обганяли,
Із перевалу вниз неслись,
Політ цей гальма гальмували.
Дивлюсь на фото в юні лиця,
Й прадавній згадую політ.
Той пил, той дух лиш тільки сниться,
Нажаль не двадцять уже літ.
17.03.2019 р.
Присвята друзям велотуристам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829400
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2019
автор: Східний