я вдихаю запах рідності тобою...
хоч прощаємось і це в останній раз,
розчиняюся у п/янкості весною,
бо обставини сильніші і за нас...
залишаюся тобі коханим небом
і спокусою терпкою, відпускай...
так горнуся під твій шепіт, що не треба...
попід шкіру із утрати болем рай...
і ці сльози, що дощами витираю,
ти не згадуй, тільки сонцями світи...
я востаннє запах шкіри твій вдихаю
і так тихо прошепочу, що прости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829463
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2019
автор: Квітка))