Час невпинно гортає життя сторінки
й неможливо його зупинити.
На забутих стежках залишає замки,
а на фото - лиш миті і дати.
Найдорожчі моменти з пожовклих світлин
крізь роки визирають з альбому.
Ось, лелеки синочка з небесних царин
принесли до мого щойно дому.
Ось, він вчиться ходити, зробивши лиш крок.
Тут співаю йому колискову.
У садочку танцює найперший танок,
опановує слово за словом.
Промайнула миттєво тендітна пора.
Перший дзвоник гукає до парти!
Йде мій син в перший клас здобувати знання,
урочисто тримаючи айстри.
Інші миті застигли у лоні світлин,
що нагадують дні кольорові.
Знову дзвоник лунає і юний мій син
випускається з рідної школи.
А годинника стрілки згубились в літах,
від минулого лиш відгомони.
Залишився студентський за обрієм шлях,
а на черзі життєві закони.
Став дорослим! Своє розпочав вишиття
статний красень і мужній мужчина!
Він - надія моя і моє майбуття,
найдорожча у світі людина.
У молитві за сина звертаюсь щодня
до могутнього, вищого Бога.
Щоби щастям його сповивалась стезя
і любов'ю стелилась розлого.
18. 03. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2019
автор: laura1