Ріка шепоче монотонно,
стоять гранітні береги.
Не видно дна. Вона бездонна?
Її можливо перейти?
І нависають вічні сосни,
мов гордовиті сторожі.
Вони мовчать. Вони безмовні?
Що їм вдалося вберегти?
Тут, серед гір, у серці лісу
повітря ріже, мов ножі.
Його душа - прозора, чиста -
шукає гіршої душі.
Життя іде невідворотно.
Шепочуть тихі голоси:
минулі - тихі і безплотні,
майбутні - тихі і легкі.
02.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829592
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2019
автор: три крапки