Кроки бредуть коридором пустим,
Думки собі хором кричать :"Полетим!"
Далеко десь за обрій, там де немає нас.
"Там трохи легшежити",- виспівують всякчас.
Думки у порожнечу самотню і німу.
О хоч часток малечу я трішки обійму.
Вони такі маленькі, химерні, гамірні,
Що я за них до смерті горітиму в огні.
Мої такі ласкаві, пекельні, мовчазні.
Ви дивні і у славі, і у душі одні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829713
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2019
автор: Ксенія О