Синє небо, перші квіти,
тихі води, буйний вітер,
весна рання, різні долі,-
на життєвім кожнім полі...
Тихий ранок, світла днина,
рідна хата і родина...
Біла хмарка, простір чистий,
вже й калина у намисті...
Те намисто білим - біле,
а голубка сіра сіла,
сірий голуб поруч сів,
щось голубці шепотів...
Сірі дятли прилетіли,
поруч з голубами сіли,
голуби щось воркотіли,
дятли їсти вже хотіли...
Відійшли уже морози,
на траві ранкові роси...
Голуби вже полетіли,
дятли довго стукотіли...
Срібне свято, сірі будні,
слово рідне незабутнє,
теплий березень і квіти,
і радіють люди й діти...
В них канікули вже скоро,
відпочинуть всі від школи,
їх розваги в теплій днині,
й спілкування у родині...
Я люблю біле й сріблясте,
жаль воно бува не часто...
Що минуло в серце коле,
й не повернеться ніколи...
Срібний місяць, ясні зорі,
вечір тихий знов сьогодні,
завтра день хороший буде,-
людям радощів прибуде...
Кольори весни біляві,
серед них є і яскраві,
дні весняні пречудові,
всі наряди веселкові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829723
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.03.2019
автор: геометрія