Життя вирує річкою неспинною.
І десь в передчутті дрижать баси.
Бо в неї у наплічнику, за спиною
хлюпочеться сто літрів... ковбаси.
Ще трішки – й переллється, пересиплеться!
Тріщить ущерть наповнений мішок.
Одна. Крокує цвинтарем. І в китиці
сплелись турботи, випари і шок.
Життя – ніщо, порівняно з... ой, матінко!
Кров'янко, дихай! Зєльцю, все знеси.
У сховок. Десь під склепиком. У затінку.
Де не занюшать сєпарські носи.
Дошарудять, дотрусяться, добулькають,
почують наших воїнів баси
в наплічнику, за спиною, із Юлькою
сто літрів запашної ковбаси.
© Сашко Обрій.
* – історія з життя, записана з перших вуст.
Присвячується харків'янці Юлії Баткіліній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829733
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2019
автор: Олександр Обрій