Кава на столі, з приємним ароматом.
Квіти і сніданок, ясний новий день..
Всі найбільші миті, я без тебе, тату.
Інколи, не чутно, десь у серці - дзень!....
Виросла, зрослося. Як? Як Бог дасть, знаєш...
Тут я не вгадаю. Жаль, тебе нема.
Вірю, що десь поряд руки ти здіймаєш.
Оберіг. А може все це я дарма?
Кожен свіжий ранок, кожен стиглий вечір
Начерпаю болю ложками, сповна.
Бо не можу знову обійняти плечі,
Взяти за долоню. Мовчки всі слова....
Деколи, буває, снишся наче, тату!
Втрачені хвилини здоганяю там.
На столі пиріг, із «твоїм» ароматом.
Вірю, моїм ангелом ти для мене став.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829756
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 20.03.2019
автор: тепла осінь