́Ти підло посміхався та робив
Все, що хотів та все, що заманеться.
І глибоко начхав й не зрозумів
Як стиснулось від болю його серце.
Ганяв за спідницями та брехав
Рушив сім`ю, що навіть не створилась.
З чужими ти відпочивав, пісні співав.
Сердечко вже тоді синцями вкрилось.[b][/b]
Та врешті відлягло, пройшов той час.
І відійшли образи, скінч́илось те життя.
Та як відлуння з пекла: -виписали вас
Немає вам прощення, немає каяття.
Відірвана частина його серця
Твоя родина й ти, ви знищили її
Немає ниті, що родинною зоветься
Згнила від наглості і підлої брехні
То ж не чекай на старість й чисту воду
Бо не подасть тобі він той стакан
Сердечко не забуде таку зраду
Як викинули в кошик наче "спам"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829770
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2019
автор: Болтян Світлана