Так і знала: ти зовсім оглух,
І осліп, і зневірився в людях.
Як той дощ потихеньку ущух,
Наче серце спинилося в грудях.
А бувало, що слухав пісень,
Бачив світ і народом втішався.
Якось раптом глухим став, мов пень,
З світу баченням враз розпрощався.
Що зайшло тобі, друже, оце,
Що ні бачити, ані щось чути?
Заховав в тугу своє лице –
Таємницю ніяк не збагнути.
Спробуй ту таємницю вгадати,
Розпізнай те, що в душу засіло.
Не брехливо про те розказати,
Змалювати картинку уміло.
Жарти жартами, а таємниця
Раптом стала відома відразу.
Коли жінку назвали – левиця –
Ти це слово сприйняв, як образу.
І тепер знають всі, що жінка
Є причина хвороби твоєї.
Це життя твого нова сторінка
Ну, а ти є додатком до неї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829783
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2019
автор: Едельвейс137