Сьогодні́ я побачила тебе у сні.
Сьогодні зрозуміла, як сумую!
Мій тату, випусти із уст хоч пару слів,
Та ти стоїш, мовчиш, немов стату́я.
"Як там живеш? Чи маєш спокій вічний?"
У сні говорю, сльози в подушках.
Я, як прокинуся, напишу вірші,
Щоб знову й знову жив ти на листках.
Мій тату, ізрони хоч слово!
Розповідай! Чи скучив? Чи забув?
Розповідай! Ти пам’ятаєш доню?
Ти пам’ятаєш мрію нашу - ТУ?
О Боже, тату, обійми, не стій!
Прижми до серця, щоб почула рідний стук.
Подивись в очі, дай у жменю мрій.
Дозволь торкнутися до твоїх рук.
Та ти мовчиш, очима даєш знати,
Як досі любиш донечку свою.
Я буду в снах до тебе прилітати,
А ти надійся на зустріч в Раю.
12.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829887
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.03.2019
автор: Віра Левко