Зрівнявся день нарешті з ніччю
І почав збільшуватись щодоби,
Та залишилось протиріччя
В погоді – що тут не роби:
Вночі скрізь темно і морозно,
Лиш зірки в небі мерехтять,
А вдень - яскраво, світло й млосно,
Птахи, співаючи, летять.
Та скільки б не світило сонце,
Скільки б не збільшувався день,
Вседно вночі через віконце
Не чутно тих птахів пісень.
Ніч над Землею владарює
Нарівні з днем – як не крути,
І Місяць світло віддзеркалює
Від Сонця, що летить в світи.
23.03.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829928
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2019
автор: Павло Коваленко