Піти з тобою? І куди б ти вЕла?
Чи, як там буде правильно, велА?
А я б пішов… снували б канителлю
І сварки, й жарти, нудили б тіла
Лежанням тихим, може б, борюкались,
Дурникували, тішились, пили,
Бо нам же треба тільки мальську-малість –
Прожити ніч, добути до імли…
Імла – це щось! Імла – передсвітання,
А далі – тільки сонце, світло й тінь
«Косяк» на двох залишився до рання…
Немає рими? Пофіг! Вставлю «хрінь»!
Ми б римували, мовчки римували,
Допоки темрява, допоки глупа ніч…
(цікаво, блін, а чи кричать коали?
Навіщо це? Одне із протиріч…)
Косяк на двох… нудкий та нескінченний,
Облудно-солодко канабісу смола
Прямує в наші мозки крізь легені…
Чому ще ніч?! Коли уже імла?!
Я б роз…ярив молотком скрижалі,
Нашкрябані не нам і не про нас,
Посуньтесь, ви, записані в аннали!
Ще ваше зверху? Нам іще не час?
Бо не буває передчасних ранків?
Бо ніч іще гвалтує патефон?
Ми сидимо з тобов на різних ганках,
Між нами – кілометрів бастіон…
Я б їх пожер, ті просторові вирви,
Як Кронос пожирав своїх дітей,
А ніч хихикає, єхидна хитра Хівря
І примовляє підленько – Ой, вей…
А ми з тобов іще на різних ганках
І куримо на двох один «косяк»,
Нам мальську-малість – протягти до ранку,
Минути разом заборонний знак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829983
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2019
автор: Redivivus et ultor