Чи знаєш ти, хто ти такий?
З чиєї легкої руки
З'явився ти в земному тілі?
Задля якої, друже, цілі
Живеш ти там, де народився,
Чи, може, там, де поселився,
Покинувши батьківський дім?
Яку мету у світі цім
Твоє життя, мій друже, має?
Про це ти знаєш? Чи не знаєш?
Ти думаєш, це неважливо -
Знать, нащо ти живеш? Можливо.
Та кожен в морі корабель,
Не знаючи, куди пливе,
Землі ніколи не досягне.
І як би того він не прагнув
До берега вже не пристане,
І на просторах океану
Загубиться. І тільки диво,
Чудесний випадок щасливий
Може йому допомогти
Дорогу в морі віднайти.
Тому виходити без карти
В відкритий океан не варто,
Інакше корабель загине,
Бо подорожі без причини
І без кінцевої мети
До смерті можуть привести.
Так, друже, і з твоїм життям.
Якщо не знаєш до пуття,
Хто ти такий, куди ти йдеш,
Чим ти закінчиш, де будеш,
Коли свій вичерпаєш час,
Як на порозі в тебе враз
Смерть виросте із темноти,
Що зможеш їй відповісти?
Якщо не знаєш ти, хто ти,
Цих відповідей не знайти.
І в темний моторошний світ
Тебе чекає переліт.
А там - лиш море вічних мук.
Диявол прибере до рук
Твою пропащу й мертву душу,
Й цього порядку не порушить
Ніхто. Це - справедливий суд
За те, що на Землі, ось тут
І зараз ти не захотів
Справжню мету знайти в житті.
А ця мета - одна-єдина:
Повинна кожная людина
Звернутись до живого Бога
Й пробачення просити в Нього.
"За що?", - спитаєш ти. За те,
Що Боже правило просте
Вона завжди ігнорувала,
Його ім'я не шанувала,
Не проявляючи повагу
До Нього, і свою увагу
На те звертала, що є гріх,
В буденних справах всіх своїх
Вганяла совість в сон глибокий,
Й не думала про те, що збоку
Всю її душу добре видно,
І кожен вчинок, де негідно
Себе поводила вона
Бог бачить. І її вина
В Його очах лише зростала.
Хоча для суду треба мало...
Один-єдиний, друже, гріх
В Божественних очах святих
Достойний смерті. І тому
Ти добре завинив Йому,
Якщо не каявся ти щиро
І не просив, щоб тобі віру
Подарував Він. Отже, друже,
Тобі потрібно, дуже-дуже,
Покаятися перед Богом,
Щоб в небо Він тобі дорогу
Відкрив і в рай тебе впустив,
Інакше в пекло підеш ти.
Коли ж до Нього ти прийдеш,
З Ним в серці по життю підеш,
Тоді воно змістовним стане,
І коли тіло вже зів'яне,
І на порозі смертна тінь
Постане, ти у височінь
Піднімеш погляд посвітлілий,
І скажеш: "Смерть, де твоя сила?
Бери це тіло. Забирай!
Бо я вже йду до Батька, в рай.
Душі моїй ти не зашкодиш,
Бо дав мені Ісус свободу.
Я вічність проведу із Ним,
Безмірну кількість літ і зим.
Тобі це, смерть, не зрозуміти,
Але я вічно буду жити,
Бо так Господь пообіцяв,
І Божа обітниця ця
Мене тримала все життя,
І до святих вела звитяг.
І ось фінал. Я на порозі.
Господь вже поряд. "Ні!" тривозі.
І, смерть, перед тобою страху
Не маю я, бо одним махом
Мій Бог тебе вже переміг,
Й від загребущих рук твоїх
Давно-давно я вже спасенний,
І з того часу я щоденно
Чекаю зустрічі з Ісусом.
Тому тебе я не боюся".
Якщо ти з Богом проживеш
Життя, то в вічність відійдеш
Із повним спокоєм і з миром.
І Божий справедливий вирок
До тебе, друже, не торкнеться.
Тож не живи так, як живеться,
А Бога серцем віднайди,
Поки не сталося біди.
Отож від серця я бажаю,
Щоби ти отримав ключ до раю,
Щоби урешті-решт і ти
Міг щастя у Христі знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829991
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 22.03.2019
автор: Алекс Юстасум