Я – Українка, цим ім’ям горджуся.
Сміюсь і плачу на своїй землі.
У тиші кожен день новий молюся
За мир і хліб насущний на столі,
За всіх, кого люблю і поважаю,
Дай, доле, щастя і здоров’я всім.
У серці віри я не полишаю,
Що прийде світла радість в кожен дім.
Згорає свічка гіркою сльозою
У вічну пам'ять дочок і синів,
Які за волю взялися за зброю,
Й живими не вернулися з боїв.
Я – Українка, буду шанувати
Усіх, кому завдячую життям.
А за тривоги і найважчі втрати
Ніколи не пробачу ворогам.
Земля моя навіки вічні буде
Найкращою у всій своїй красі.
Повітря набере у вільні груди,
Хліба густі купатиме в росі.
Під мамину чуттєву колискову,
Земля дала мені снагу свою.
Я за велінням Бога рідне слово
Нащадкам від душі передаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830004
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 22.03.2019
автор: Світлана Вітер