Ти любила читати романи -
Їх зачитувала до дірок,
Піддаючись самообману,
Все чекала із неба зірок.
Ми з тобою зійшлись випадково –
Такі різні й до того чужі.
Ти влюбилася у моє слово,
Я в кохався в твої міражі.
Ти під впливом примарних ілюзій
Опускалась до самого дна
І літала у хмарах без друзів,
Та боялась лишатись одна.
Я з тобою навчився літати
Понад світом вночі уві сні,
А ти встигла мене покохати
І в коханні призналась мені.
Із з тобою удвох одружились -
Поєднали і долі, й життя,
І польоти твої закінчились,
Як з’явилося перше дитя.
Ми навчилися разом радіти
Нашим успіхам і перемогам.
Розлетілись, бо виросли діти
По своїх невідомих дорогах.
Як колись на початку з тобою,
Ми удвох залишилися знову.
Пів життя – як стекло за водою, -
І принЕсло обом нам обнову.
Ти у хмарах уже не літаєш,
Бо онуків зібралась чекати,
І мене усе так же кохаєш.
…А я - так дуже хочу літати!
11.04.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830055
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2019
автор: Павло Коваленко