Через силу гортаєш мої монологи,
полювання давно розпочато
та нікого
іще не поранено.
Я так рано в тобі помічати навчилася бога,
що тепер геть не вмію молитись й ховатись.
Геть не холод тобі
і тим паче не спека яскрава...
Я туман
із якого ти чавиш
слова
і не в змозі заповнити спрагу біжиш.
Тихше за ніч розбиваюсь
та голосніше
ніж зрада
тремчу.
Якби ти почув
цю казку під ранок,
ти б дізнався про те,
що я слухаю мову туману
і кожне гостротне слівце
осідає на тобі рубцем,
які цілувати не стану.
...я так рано в тобі зруйнувала бога,
що не здатна просити зір для сліпого
і крізь сутінки монологів вириваюсь у спрагу дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830154
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2019
автор: Biryuza