Вітри, вітри..метуть торішнє листя,
Заплутують волосся і думки.
В мої жалі і радості вплелися,
Гортають книги долі сторінки.
А я з життя виписую цитати,
Шукаю сенс усіх його подій
І так спішу тепло комусь роздати,
Хто прихистить його в душі своїй.
Попереду незвідана дорога,
Хтось піде поряд, хтось убік зверне.
І тільки ті, хто посланий від Бога,
Не лишать у самотності мене.
А я не підведу, не розчарую
Ні друзів, ні коханих, ні Творця.
І де б я не була – завжди відчую,
Як б’ються рідні в унісон серця.
Мені б лише краплину світла й щастя
Осяяти життєвий небосхил,
І ниточку червону на зап’ястя
Як захист від невдач і темних сил.
В руках добро нестиму без вагання
І навзаєм відкрию почуття,
Лишивши слід не просто існування,
А пам’ятного щедрого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830157
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2019
автор: Світлана Вітер