Оля. Історія друга

(на  основі  записів  з  розповіді  її  мами)

Олечка  пішла  в  8  років  в  1  клас,  була  слухняна,  гарно  займалася,  але  захворіла  на  гострий  ревматизм  серця.  Була  в  Лебедині  в  лікарні,  коли  саме  настало  тепле  сонячне  літо.  Потім  пішла  в  другий  клас  в  рідному  селі,  та  зважаючи  на  стан  здоров'я,  дівчинку  відправили  до  Каліївки  (Каліївський  сахзавод),  де  була  школа  "під  надзором",  там  показала  себе  здібною  ученицею  і  її  дуже  поважали.  
Батьки  не  шкодували  грошей  на  лікування  доньки  і  дістали  їй  путівку  до  лікувального  закладу  міста  Кіровоград,  де  їй  полегшало.  
Пройшов  час.  Оля  телефонує  додому  і  розповідає  радісні  новини:  що  вона  вже  вилікувалася,  записали  за  рік  навчання  2  роки,  обрали  головою  ради  загону.  І  попросила  вона  поїхати  на  свята  до  подружки,  з  якою  разом  жила  в  Кіровограді.  Батьки  погодилися.  Але  душа  дівчинки  птахом  линула  додому,  тому  на  Жовтневе  свято  несподівано  для  рідних  приїхала  на  батьківщину.  Їдучи  в  рідне  село,  переночувала  на  вокзалі,  де  було  прохолодно,  внаслідок  чого  захворіла.  
Минуло  трохи  часу,  треба  їхати  назад.  Попрощалася  і  благополучно  повернулася  в  Кіровоград.  Жінка  (прибиральниця),  котра  її  приймала  в  школу  сказала  :  "Тобі  треба  покупатися  з  дороги."  Дівчинка  спробувала  заперечити,  говорила,  що  помилася  вдома,  але  та  була  невблаганною  і  покупала  її  в  холодній  воді,  в  результаті  чого  крихітка  захворіла  на  гостру  хворобу  печінки.  Батькам  дали  телеграму  :  "Ваша  дочка  в  тяжкому  стані".  Спершу  поїхав  батько,  а  після  нього  до  доньки  поїхала  мати,  але  сіла  не  в  той  вагон,  та,  дякувати  Богу,  один  молодий  чоловік  допоміг,  а  потім  ще  й  чоловік  та  жінка  пообіцяли  привести  до  місця  призначення.  Діло  було  взимку.  
Нарешті  бабуся  Катя  дісталася  тієї  будівлі,  де  перебувала  її  дитина.  Відчинила  двері,  а  та  й  питає:  "Як  Ви  мене  знайшли?"  "Та  добрі  люди  допомогли!"  -  зі  сльозами  сказала  мама,  і  пробула  там  11  днів.  Настільки  в  нашої  Олі  була  добра  душа,  що  коли  діти  приносили  їй  поїсти,  вона  ділилася  харчами  з  іншими,  вистачало  і  їм  з  мамою.

Продовження  буде.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830275
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Юлія Еней