Прилетіли лелеченьки
Із теплого краю.
Ноги, крилонька втомили,
Спочивають в гаю.
- Чому сумні, лелеченьки,
Чому невеселі ?
- Бо не всі ми повернулись
У свої оселі...
Сіли спочить біля моря,
Напитись водиці,
І стрілося лихе горе
Вожаку-лелеці.
Розгулялось синє море
Хвилею страшною.
Поламало крила, ноги
Птаху молодому.
Лежить, стогне лелеченько,
Кров'ю істікає:
-Летіть, летіть, брати мої,
До рідного краю...
Нема гірше, як одному,
В чужині вмирати,
Повертайтесь, брати мої,
До рідної хати...
Вирушайте, вірні друзі,
З чужини додому.
Мені тут залишатись
Повік молодому.
...Стоїть в гнізді лелечиха,
Всамоті ридає...
Коханого вожака
Ж д е , в и г л я д а є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830293
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.03.2019
автор: Галина Лябук