Поглянула в небо - побачила море,
як хвилі зволожують жовтий пісок,
Таке безтурботне, таке неозоре,
то люте...то лагідне, наче бузок.
А хмари, мов білі легкі парасолі,
закрили від сонця засмаглі тіла...
Гойдаються туї, дрімають тополі,
і вітер солоний торкнувся чола.
Пірнути б у небо, неначе у море,
і сонце із мушлі дістати на дні...
Немов корабель, розсікати простори,
шукати морської ліхтарні вогні.
Лежати б на пляжі, неначе медуза,
і слухати зранку, як чайки кричать,
Заритись у теплий пісок Сіракузи,
відчути спекотну, п'янку благодать.
Захмарилось небо...тріпоче тополя,
кудись позникали засмаглі тіла...
В кросівках - вода, у руці - парасоля,
і вітер холодний торкнувся чола...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830303
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Sukhovilova