Зустрічі стали щемкіші прощанням,
Теплі обійми щоразу міцніш.
Стоїть на дорозі заплакана мама,
Тихо шепоче:"Синочку ти мій!"
- Ну,нам пора!Далека дорога!
-Мо' не так що було,то простіть!
-Та усе добре ,синок!Слава Богу!
Голос у мами любов'ю бринить.
Тато,хоч хворий,тримається мужньо.
-Ви і на Паску до нас приїздіть!
Обіймаємось,хлопає дружньо
По плечі,а рука то тремтить.
Рушили.Сигнал на прощання.
Посміхнулись крізь сльози батьки.
Махають і нам...А може востаннє???
У грудях кольнуло.Ще й досі болить.
25.03.19.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830349
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Олексій Благослов