Пояснення шукаєш у незнайомих хмарах,
А відповідь спливає краплинами роси.
Ти на світанку прийдеш, розбудиш давні чари,
Душа тепло відчує, пробачить голоси.
Казали, що не буде вогню посеред ночі,
Тлумачили несправжні сліди розмитих снів.
В думки впускали щастя, хоч зовсім неохоче,
Втікали від надії, що прийде навесні.
Примари не відпустять колишніх в’язнів долі,
Продовжується гра без правил та кінця.
Поєднані мостами у замкненому колі
Не сплять посеред ночі закохані серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Юлія Рябенко