Із малечку нас вчать боятись Бога.
Ось покарає! Ну-ну! Страшися, гріх!
Душа стає жебрачкою, убога,
У шкаралупі серце як твердий горіх.
Прийми що є, така твоя покута,
Покинь «бунти», поринь в «безгрішні» сни.
Знання, бажання - то страшна отрута,
За непокору - Пекла казани...
На небі, певно, дуже сумно Богу,
Посеред хмар один зажурений сидить.
Не в змозі приховати біль, тривогу
Пита: Чому боятись вчать, а не любить?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830381
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Ірин Ка