[i](до 130 річниці від дня народження Левка Ревуцького)[/i]
Великий генію, чому ти не всміхнешся?
Щасливий ти, прожив чималий вік.
Зробив багато ти, назад як озирнешся,
Надбань таких не має жоден чоловік.
Ти - як граніт, могутній і величний,
Мистецтву гімн – це музика твоя,
Ти класик – вічний твій талант неспинний,
Сягає гір й полине у моря.
Може гнітять тебе негоди політичні,
Що в світ прийшов ти у нестерпний час,
Цінилися не думи мелодичні,
Як оди і присвяти – напоказ.
Був змушений писати «про що просять»,
А не про те, що лине із душі,
Твої мотиви щирістю голосять,
Та їх не чують керівні мужі.
Немає посмішки… бо ти писав, щоб жити,
І нам, нащадкам залишити надбання,
Щоб в музиці могли і ми надпити
Полинний смак того гіркого дня.
Коли митця затиснено у рамки,
На почуттях святих поклали хрест,
Такі вони… партійні забаганки,
Та геній з честю здав гнітючий тест.
25.03.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830395
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.03.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч