[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bu4vudzClm4[/youtube]
Війна - це біль людський і сльози,
І сотні тисячі смертей.
Однак, весна все ж на порозі,
Неначе в вигляді гостей.
Невже її тут не чекали,
Умішки де і радість лиць?
Хіба кудись знов заблукала,
Як це було давно, колись?
Десь чути постріли, ридання,
Несамовитий крик людей.
Та у весни - своє завдання:
Недосипатиме ночей.
Вона ж прийшла, не забарилась,
Взялась до справ, не спочивать.
Зітхнула важко..помолилась,
Давай природу рихтувать.
Війна іде, ця ненависна,
І кожен крок - це втрати, біль.
Весна, немов би тут навмисне
Квітки розкидала навкіль.
І вперемішку сльози, горе,
Цвітіння квітів весняних.
А сліз! А сліз! - безкрає море,
У нім би ворогів втопить усіх.
На фоні крові -цвіт прекрасний,
Червона квітка розцвіла.
А сонце, сонце! Світить ясно..
Невже закінчилась війна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2019
автор: Н-А-Д-І-Я