Та було б, та було б не сидіти,
Та було б, та було б не лежати,
Та було б, та було б працювати,
То тоді і було б що жувати...
Ти ж сидів і лежав все без діла,
Ти і пив, і гуляв, я терпіла,
То отож не питай, що є їсти,
І тим більш не питай, що є пити...
І мене не чіпай, й не базікай,
Не такого мені чоловіка...
Я з тобою розлучусь і негайно,
Мене заміж бере кум Михайло...
А ти йди до куми, це порада,
Буде з нею у вас така пара,-
Хто кого пересидить, перележе,
А як жить будете, час покаже...
Ми ж з Михасем удвох працьовиті,
Буде в нас і що їсти, і що пити,
І у злагоді ми будем жити...
Будуть дітки у нас пречудові,
Роботящі як ми і здорові...
Ви ж з кумою живіть, хоч голодні,
І живіть ви, і спіть, хоч би й голі...
Що вам їсти самі десь шукайте,
А мене і Михася не чіпайте...
Це принилось таке Миколаю,
Він проснувся, схопивсь з переляку...
Швидко вийшов у двір, роздивився,
До роботи в господарстві приловчився...
Коли жінка прийшла, що це, нене,
У дворі чистота тепер в мене...
Зайшла в хату, а там стіл накритий,
Є що їсти обом і що пити...
Повечеряли вдвох, поспівали...
І з тих пір вже у парі працювали...
Отакий ото сон справедливий,
І вже став Миколай не лінивий...
І живуть вони вдвох багато років,
Уже мають дітей і онуків...
І працюють вони, і співають,
І біди, і жури вже не мають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830576
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2019
автор: геометрія