Чи є добре серце?


       Поема

                               Слову-Богу,  що  надихає  серце,
                               вкидає  крила  в  серце,
                               і  чекає  від  нас  творчості,
                               і  щасливо  керує,
                               любов’ю  присвячується


1

Єсть  випадки  –  глядіть
           лиш  ви  –  і  даль
           і  до  Бога  лиш  линуть
                               а  людей  як  жаль!


але  треба  й  поїсти
                             або  ж  –  одітись...
і  так  воно  так,  
та  на  жаль...


я  в  серці*  з  Христом
а  в  цій  світлій  поезії
                               не  живе  печаль!
                               нема  суму-печалі!
Радість!!  все  –  
                         новизна...


Очі  –  сині!  обличчя  –  рожеве!  –
                 я  дух  Слова
                 новий
                 взнав...


2

Як  дивно  і  нахраписто
стається
що  розум  продає...
і  продається  –
мізками  
в  світ
руїна
повернеться
а  наш  народ  чи  продається?
В  Христовім  серці...
щось  у  нім
не  продається!


Бог  –  більший  сотворенних  див,
й  поетів,
і  народів,
й  тих,  що  народив!
Коли  поет  й  мовчав  –
хто,  коли  Богу  рот  закрив??
І  як  би  світ  звучав?  –
людськеє  серце  б’ється!    


Й  все  дивно!  й  несподівано  –
стається.  –  Бог  й  світ!
Вогонь  у  серці  –  зазвучав,
і  в  серці  –  світлом  
                               запручась!!
Не  візьме  світ  –  лиш  з  Христом
                               в  серці...
народ  не  зовсім  розуміє  все  це...


Бог  й  серце!!
поет  би  точно  не  змовчав!  –
і  на  причал  –
і  імпульсом  відкинувся  б  з  природи  –
                               бо  що  народи?  –
з  духовнм  диханням  свободи
Бог  сяє  світу!!!

й
до  нових  градів
незнаних
і  справжніх!!


3

Люблю  –  я  людина  –
людську  радість
і  як  поет-людина  –
найвищий  градус!  –
радуйтесь!  –
сіється  Богом
духовна  радість!!
і  в  серці  знов  
крила  –
до  нових  градів!  –
незнаних!
і  справжніх...


Всіх  перепробує
справжніх  –  Китай
градів  й  поетів.
Штучний    Інт-т  шукатиме
вищий  «вай  фай»!
Тверезий  і  творчий
(«Вай  Фай»...)
І  який  саме  Китай?
Комуністичний?
Ні,  первісний!


Шкільний
первісний
ум
чи  зависне?
І?
Сухомлинський?
«Серце  віддаю  дітям»  –  
інші  в  світі  –
й  не  писнуть...
А  до  Нестайка,
до  Нестайка
«В  країні  сонячних  зайчиків»?
а  океани
а  в  Океани  Духу  –
зі  слухом??


Й  зойки
із  Маріанської
                 впадини
«Ум  витісняється
маріхуаною!
світ  –  алкоголіків
і  наркоманів  (!)
і  всі  –  в    мережі  «вай  фаю»  (!)
і  відтісняються!..»
Ну  і  куди  працьовитий
неп’ючий  Китай?
первісний  некомуністичний  Китай?


Та  до  Христа!  –
бо  у  Христа  тверезіння
й  найвищий  є  градус  Радощів!!  –
є  таємниця  і  управління  (!)  –
і  ввійти  –  в  Господа    більшую  Радість!
Великий,  Китаю?
так  –  і  велике  розпочинай!!


І  ум  великий  –  чистий
і  з  слухом!  
І  радість  Духу!!!


4

Як  жить?
Світ  все  скаженіш  –
я  все  блаженніш!
Люблю!
і  участь  всіх  священників:
«світ  все  скаженіш,
я  –  все  блаженніш»?
і  моє  серце  плаче  від  радості
найзнеможенійше!
«Чим  гірший  час,
тим  вище  слово!»-І.Ш.
й  що?
щось  випадкове  є?


це  й  хто  
й  де  
випав?
й  хто  переплив  –
у  Христа  мову??
Чудово!


Й  зорі
і  океан
і  в  глибінь  –
одне  в  одного  задивились  –
раптово...

19,  24.03.2019,
з  причастям

*-  «Потрібне  лиш  добре  серце,
далі  Бог  чуда  зробить,
й  шлях    подасть,  умудрить
і  наблизить  до  Себе.
Розпитуйте  Бога,  Бог  любить  співтворчість,  дерзання  
й  сміливість!»  -  І.Ш.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830599
Рубрика: Поема
дата надходження 26.03.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович