Летять у даль смереки вдалині,
Колишуться гінкі верхи зелені
І я також хапаю вітер в жмені,
Летіти в світ ще хочеться мені.
Дивлюся в вись з розпукою в очах
Ще душу манить небо білосрібне,
До крил тих на млині думки подібні.
Шукаю свій у піднебессі шлях,
Уста мовчать хоч хочеться кричать,
Є на землі могутня інша сила
Яка немов мотузка вяже крила
І накладає на уста печать.
Парище.
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830652
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський