Місяць ховається в вітах берези,
Райдуг вогні тихо бавлять пташок.
А ми с тобою давно нетверезі
Не від вина, від пророчих думок.
Ворон віщує біду не в коханні,
А у пекельній життєвій імлі.
Знову стаємо по ночах ми п’яні
Не від вина, а від погляду стріл.
І павутина думок вулканічних
Нам нагадає про вічне життя.
Навіть, якщо у душі дикий січень,
Ми не зупинимо серцебиття.
21.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2019
автор: Віра Левко