То найстрашніша із усіх хвороб,
Коли людина підлістю хворіє.
Вона потоне. Не врятує і паром,
Бо простір водяний під ним міліє.
Він осідає аж на саме дно,
Безпекою не стане він для тебе,
Й лишається в житті лише одно –
Надія й допомога Божа з неба.
А щоб здобути той імунітет,
Що не дозволить підлістю хворіти,
Собі візьми за правило, просте, –
Жити по совісті і душу ближнім гріти. 27.11.2013.
Ганна верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830744
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2019
автор: Ганна Верес