Неначе хмарами вкриваеться життя,
Самі невдачі і падіння прикрі
І поринаеш ти тоді у забуття,
А виринаючи, не можеш знайти вихід.
Тоді кричиш ти, наче сам не свій
І забувається, чи ти людина?
Не можеш вийти ти з країни мрій,
Де як століття буде ця хвилина.
Блукаючи стежинами думок,
Сніг засипає очі, наче поле,
Унеможливлюється кожен крок,
Тут не згадаєш щастя ти ніколи.
Але кінчається вже чорна стрічка,
За нею біла полетить слідом.
І знову задзвенить у гирлах річка,
І сонце знов засяє над Дніпром!
Знайдеш ти вихід з лабіринту лиха,
До тебе усмушка повернеться стиха...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83077
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.07.2008
автор: йА_в_тУмАнЁ