Не раз я зими й весни зустрічала
І проводжала літечка не раз,
І з долею своєю сперечалась,
Коли туман над прірвою збиравсь.
Наперекір усім, я не спинялась,
Між тернами шукаючи стежки,
Та друзів, як і гідність, не міняла,
Хоча і був той шлях мені тяжкий.
Життя не любить пустунів, лякливих,
І доля теж таких не поважа.
Не раз у даль були мої запливи,
Та тільки гартувалася душа.
Й коли до танго доля знов запросить,
Погоджуся, їй ніжно посміхнусь,
Та як би не ламала мене осінь,
Залишуся собою – не зігнусь!
24.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830874
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2019
автор: Ганна Верес