Відчуженість, спустошення, примарність –
А може просто авітаміноз.
Холодна неба синього безхмарність
Не справдила обіцяний прогноз.
Неначе стогне щось у мене в грудях,
Неначе там осів нестерпний біль.
Неначе розчарованість у людях
Заповнила гірким віршовий стиль.
Нема причин, нема сумних мелодій.
То мабуть не розквітли ще сади…
Та розум мій, неначе хитрий злодій,
Заплутує до радості сліди.
Навіщо то? Мабуть, щоб я пручалась
І не пливла за течієй в печаль.
І посміхалась, щоб там не здавалось.
Та не виходить іноді. На жаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830939
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.03.2019
автор: Наталі Рибальська