Ти постукай уночі тихо-тихо, ледь чутно,
Ти поклич мене пошепки, одним порухом губ.
У полу'м’ї свічі побачу як тобі скрутно,
Радо дверцята відчиню, тебе заховаю від згуб.
А надворі пітьма, клятий завиває вітер
І на небі ні зір, ані місяче'нька нема.
Лише ти є і я, палким коханням накриті
І байдуже тепер – нині літо чи, може, зима…
Знай, я для тебе завжди відчинятиму дверці
Із яких би ти, рідний, не повертався доріг.
Вбережу від біди силою вірного серця
І нестиму любов - найдорожчий наш оберіг.
14.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831107
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2019
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська