Як ром загублений в степу,
Як Вавилон у межичассі,
Як Чічіков у тарантасі,
Міняю душі на журбу.
Чужі міняю і свою згубив,
А мо' її ніколи і не мав?
Напевно, бо нікого не любив,
Не цінував і не оберігав.
Сусідський пес про все те знав,
Зорив на мене смутними очима:
«Чого ж ти все життя шукав ?
Якого ти жадаєш Риму? »
Не знаю, що йому відповісти,
Шепочу псові : «Ти мені прости!»
Шепочу псові, хоча треба людям,
А люди ж не простять – осудять.
Кричатимуть до хрипу:
«Ти - пропащий,
Тобі пора у левів пащу,
У тартар,поза райські брами.»
Такий кінець моєї драми.
*Як ром загублений в степу.
Слово « ром» - вжито у вірші у значенні «циган».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831174
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.03.2019
автор: Той,що воює з вітряками