Моє кохання --- світла таємниця
Аж ген до обрію,куди сягає зір
Там журавель злітає в синій вир.
Там серед степу чистая криниця.
І срібні дзовни спраглої душі
Крізь квіти білі ...
Там дівча блукає.
Але чомусь її я не вгадаю...
І в білім смутку все пишу вірші.
Не наче в слові думка осяйна!
Але я знаю --- Словом світ творився!
Моя Любов (коли б я не журився)
Розквітла б вже, як розквіта весна!
Та чим ії згасить оту журбу!
Весна запізня надто хвороблива,
А пристрасті короткі наче злива,
Як в них душа нагадує вербу...
Оті пухнасті котики мої.
Моє кохання--- справжнє , чисте, світле.
Мов ніжний в пахощах квітневий теплий вітер,
Мов зорі у ранковому вогні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831196
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2019
автор: bloodredthorn