-Настя!
Її звали не Настя. Насправді, її справжнє ім'я було справжньою загадкою, як і її походження. Хоча... Хоча була вона не така, як усі.
Вона була подібно тим істотам з японських фільмів - велика, могутня і страшна. Тобто, бойовий монстр. Але вона навчилася бути як усі. Хоча її довго не могли прийняти. Допоки вона не пішла в ООС (раніше - АТО).
Позивний "Аве-Марія". Саме так називали її побратими. Особливо ті, хто знав її секрет. Ті, кому вона його не відала, знали лише легенду про так звану "діву з небес" - яка здатна знищити цілий ворожий підрозділ. А саме чому і за що - то це було секретом.
Настя була дійсно красива, наче з іншого світу. Хоча людська подоба їй подобалася більше, коли вона була серед людей. Її сила - це окрема зброя, уряд постановив вважати її як складову воєнної таємниці - Настя була зобов'язана видати себе справжню перед урядом тої держави, яку вона захищає.
Все почалося у 2014, коли невеликого розміру метеорит упав серед степів Донбасу - прямо на колонну ворожих танків. Звідти виліз монстр. Страшний, але красивий - чи то дракон, чи то динозавр, чи то сталевий титан. Замість атаки на бійців ще тоді АТО, істота не рухалася. Інші були занадто шоковані, аби вдаватися до якихось дій. Дехто злякався, а дехто... дехто ошелешав від величі монстрині. Після чого, та заговорила... українською. Так, наче володіла нею від самого народження.
Імені та свого не назвала - та й сенсу не було, один веселий вояка, якому та нагадала його молодшу сестру Анастасію - назвав її на її честь. З тих пір народилася нова легенда АТО - Настя "Аве-Марія".
Настя навчилася перетворюватися у бою, чим яскраво бентежила посіпак Кремля. Вона була швидкою, тож з ворогів ніхто не знав про те, що прекрасна воячка в АТО - не та персона, з якою можна вступити у бій один-на-один. Правда, якщо у тебе не має достатньої кількості гармат та мінометів, і те - якщо вони спрацюють. А так - без шансів.
Настя швидко навчилася віськовому ремеслу. Її швидкість та вміння камуфляжу швидко робили свою справу, дозволяючи новобранці уникати проблем через свою потойбічність. Хоча серед бійців ця машина сильно цінувалася як і бойова подруга, так і як надійна зброя.
-Так, ви мене кликали?
-Бери автомата та йдемо на розвідку. Час плинний!
-Так точно, командире!
Із посмішкою на обличчі, Настя, узявши до рук автомата - пішла вслід за своїм побратимом вперед, не боючися нічого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831300
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2019
автор: KunYKA