Мала жінка гарну вроду,
Чоловіка в нагороду,
Був такий, стрункий він, славний,
Як господар… непоганий.
Для села не було диво,
Що занадто любив пиво,
Ото часто, з роботи йде,
Весь народ злий, що аж гуде.
Мов по черзі всі паркани,
Намалює (дельтаплани),
А комусь штахет зламає,
Все сумні пісні співає.
Мовить людям, пиво любить,
Часто жіночку паскудить,
Скупа каже, як та злодюга,
Сам же точно, як волоцюга.
Зі сльозами розповідав,
Лиш її одненьку кохав.
Ось вже жінка, цього разу,
У душі скрила образу,
Оце нині прихопила,
В магазині бочку пива.
Весни свято і жіноче,
Хай ми вдвох вип'єм охоче.
А у бочці - десять літрів,
Зирить жінка, очі хитрі,
- Ну вже будем святкувати,
Тож, як вип`єш, не йди з хати.
Не ламай, оті штахети,
Розкажи свої секрети.
Нащо людям брехні носиш?
Як у полі траву косиш,
Я умову лиш поставлю,
Вип'єш миттю, все заставлю.
Чоловік сміється, зрадів,
Аж блищить лисина, упрів,
- Оце добре, оце діло,
Обіймав дружину сміло.
Ледь всміхнулась й пішла спати,
Нащо дурня нервувати.
Він допався, як до цицьки,
Кошеням малим, до кицьки,
І шепоче, - Іще трішки,
На закуску взяв горішки.
Дудлить з бочки, тріщить пузо,
Ходить - плава, як той Крузо,
Акурат, три літри випив,
Ой, подумав, мабуть схибив.
Нащо бУло обіцяти,
Тягнув бочку, йшов із хати.
Ранком жінка шмон наводить,
Паразит і де ж він ходить,
На обійсті і по хаті,
Думки лізуть, волохаті.
Де ж пропало її чадо,
Козу бачить, носить задом,
Наче вмить і ось вже впаде,
І чому так дивно ходе?
У сарай, спішить де свині,
Йой в кориті, всередині,
Чоловік спить, храп лунає,
Свиню ніжно обіймає.
Чи то в сечі, а чи в пиві,
Аж прицмокують щасливі.
Хто програв, нині й не знати,
Та гадала треба прати
Тож не піде такий в хату,
Як його буде кохати.
13. 03.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2019
автор: Ніна Незламна