Тривожить душу дещо незбагненне,
Весни початок, чи зими фінал…
Скажи, ти посміхаєшся без мене,
Коли між нами із проблем стіна?
Тебе штурмують справи повсякдення,
Я мучусь в пошуках потрібних слів.
Комусь на видих і на вдих – натхнення,
А нам крихтини дотиків малі.
На жаль не стали щастя збирачами,
В думках пропала струнка новизни.
А все ж вдається іноді ночами
Творити ноти нашої весни.
Зникає задушевність.
Помилково?
Таке буває часто між людьми.
Я явно бачу, як страждає слово,
Й нам посилає світло з напівтьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2019
автор: Полісянка