Ще не проснулася зоря,
Ще не співають ранок півні,
А ніч вже тихо відійшла,
І заповзають в душу мрії:
Такі незаймано прості,
Такі земні і невгамовні,
Що душі з’єднують людські
Відкритістю, мов на долоні.
Я затискаю їх в кулак,
Оберігаючи від болю, –
Їх віддавати аж ніяк
Не можна українській долі.
Та забагато їх в душі,
Тож випускаю поодинці
З надією, що вже самі
Дійдуть до чистої криниці.
Даремно. На шляхах брехні
Зійшли вечірньою зорею…
Тих, що ховаються в мені
Не видам хтивому пігмею.
Не кину їх на поталу, –
Настане час у їх потребі.
Нову стрічати йду зорю,
Зорю надій у чистім небі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831456
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.04.2019
автор: Г. Король