Стоїть верба над водою,
Вітами хитає...
Обвінчалась із журбою,
І щастя не має...
Стоїть вербиця і плаче,
Та роняє сльози...
Світу білого не бачить,
У душі - морози...
А колись вона ж любила,
І цвіла весною...
Були в неї тоді крила...
Була молодою...
Швидко тії дні минули,
Канули у лету...
Що любов то - не збагнули...
Розійшлись по світу...
Тепер вербонька самотня,
Стоїть над рікою...
Сліз гірких не одна сотня
Змішалась з водою...
В неї серце ледве стука,
Й дихання немає...
Без любові жить - то мука...
Тепер вона знає…
Анатолій Розумний,
03.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2019
автор: Анатолій Розумний