Рясту по вінця,
сонця по вінця –
квітень.
Виставив бусол
гострі колінця
гріти.
Понад дахами
знявся ранковий
клекіт –
чується голос
радості повен
далеко.
Димом рожевим
персик у небо
диха.
Часом забудеш,
що десь панує
лихо.
Кинув довкіллю
цвіту чимало
квітень.
Від нетерплячки
затупцювало
літо.
30.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831585
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.04.2019
автор: Галина_Литовченко