Місяченьку, дуже прошу, перестань світить,
Бачиш же, як мені важко, бачиш, як болить.
Мені зараз дуже сумно, в моїй душі ніч,
Не ятри мого серденька і не протиріч.
Прошу Тебе, Місяченьку, дуже не світи,
Бо ніхто уже не буде до мене іти.
Світи собі в чистім полі, в гаю, біля річки,
Світи ясно, Місяченьку, де ростуть смерічки.
Світи ясний Місяченьку, де високі гори,
Заховайся в синю хмару, як побачиш горе.
Спивай росу Місяченьку, з запашного зілля,
Посміхайся Місяченьку, де гучне весілля.
Поглянь Місяцю в віконце, де милий дрімає,
Усміхнись йому тихенько, мо мене згадає?
А як ні…. То повертайся і світи до рання,
Прийде день новий, весняний, а за ним - кохання
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2019
автор: Валентина Рубан