Пішло вже сонце ясне спать,
за день земля стомилась.
І нічка зоряна, ясна,
вогнями засвітилась.
У сяйві місяця яснім
вербиченьки дрімають.
Козак й дівчина молода
у човні розмовляють.
Чарує музика ріки
й верби шовкове листя.
Словам закоханих сердець
так легко-легко литься...
Гойдають ніжно човен той
легкі сріблясті хвилі.
Які ж прекрасні миті ці,
хвилини ті щасливі!
Калина спить вже край води,
вогні у ґронах світять.
Дівчина та немов зоря,
а парубок, як місяць.
Мов заколисує ріка
на хвилях легкий човен.
І прислухається до слів
із неба місяць повен.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2019
автор: Надія Башинська