Ти знаєш?
А мені не до жартів
І якось не до розпачу,сліз..
Я не хочу твоєї любові..
Я не хочу отого привіт..
Що лунає так рідко й так глухо.
Не з душі..А із звички..
Ти вже просто так звик..
Звик в турботі,увазі..
Жити так,наче немає мене..
А що я?
Я турбота,увага..
Ти король,що на троні сидить..
Ти не знаєш про справжнє кохання..
Ти лиш знаєш що таке є та злість.
Ти не знаєш ще мого страждання..
Як доводив мене ти до сліз..
Ти не знаєш як я довго мовчала.
Як не знала насправді хто я..
Як я відповідь всюди шукала..
Ти король..
Ти ж на троні сидиш..
Ти не знаєш ,як страждають невинні
Як кохають,як вірять таким.
Як от ти..
Ніби принцам прекрасним..
А насправді ви всі королі
Що на троні,так зручно усівшись..
Граєте ролі,дурні королі..
Я мовчу..Бо мені не до сміху..
І давно уже не до плачу..
Я мовчу..Я нічим тобі не відплачу..
Не помщу..
Я просто тихо і тихо мовчу...
Мені не до плачу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832140
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2019
автор: Лілія Левицька