Дарувала матінка мені,-
Чорні брови й очі голубі...
А від тата - руки золоті,
Й погляди веселі чарівні...
Від батьків дісталися мені,-
Світлі ранки і спокійні дні,
Вечерові спалахи рясні,
Й таємничі сни мої ясні...
Заглядало сонце у вікно,-
Сну у мене ніби й не було...
Умивалась, одягалась я,
Ранок зустрічала вся сім"я...
Босоніж я бігла у садок,-
До малини, вишень і грушок,
До дерев, кущів і до квіток,-
Ніби в світ чаруючих казок...
Дуже гарно там було мені,
Я жила як у казковім сні:
Тато, мама, брат мій і сестра,
З ними я щасливою росла...
Та дитинство швидко відпливло,
Ніби його й зовсім не було...
Обірвала все страшна війна,
І забрала татка в нас вона...
Все стерпіть нам довелось сповна,
Важкою окупація була...
І садочок наш тоді згорів,
Світ змінився й навіть посірів...
Що було минуло вже давно,
В білі мої коси заплело...
В згадках залишились ті роки,
В спогади вертаються таки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832262
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.04.2019
автор: геометрія