Засіли ми, люди, як миші
У цій передвиборній тиші.
У кожного правильний вибір,
Та дихає в спину погибель…
А що, як загубимо Томос,
Історії власної голос?..
Рот мові заткнем, зріжем крила,
Зірвем українства вітрила?..
Ми ж стали взірцем для народів,
Що прагнуть, як кисню, свободи.
Упадок наш – їхній упадок,
Невже не довести до ладу?..
Не стане чуже українським –
Не буде ні мови, ні війська…
Бо за ніц нас мають ті зверхні,
Вся правда лежить на поверхні…
Питань до своїх ще багато –
Чужих не впустити б до хати…
Не втратити б волю та віру,
З любові та правди офіру.
Христа розіп’яли для чого?
І в небо Майдан ради кого?..
Багато балакати можна…
Дай ясності розуму, Боже!
09 квітня 2019
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2019
автор: палома